Якби нас не ділили на багатих і бідних - все було б по-інакшому: всі б об'єднались та пішли захищати країну

Хлопці дуже мерзнуть, їм потрібні простирадла, грілки, теплі речі, балаклави, бафи. Цього разу за 1,5 місяця ми закупили допомоги більш ніж на 1 млн грн. Позиції постійно розбивають, усе горить, воїни, відходячи, залишають майно. Тому важливо продовжувати донатити саме зараз, коли фронт стає ближчим, ніж будь-коли.

Мене особисто мотивують люди: приємні слова, обійми. Коли везу допомогу у таких масштабах, у мене ніби розправляються крила. Але водночас дуже важко бачити, що відбувається на лінії фронту. Це два різні світи: фронт і тил. Наша "еліта" не розуміє, що фронт щодня наближається: раніше ми їхали туди 12 годин, а тепер - лише 9.

фото: колаж Еспресо: Біла Церква

Щодо ТЦК я вважаю, що вони мають мотивувати хлопців йти самостійно. А не діяти силою, коли б’ють, забирають телефони чи закривають. Це неправильно. Працівники ТЦК та поліції, які вміють тримати зброю, теж мають бути там, на фронті. А звичайні хлопці повинні підтримувати економіку. Водночас нашій країні дуже велика несправедливість: бідних забирають, а "еліта" продовжує танцювати й відпочивати, ніби війни немає.

Я хочу донести до людей: треба вірити й продовжувати допомагати. Якщо останні волонтери здадуться, якщо військові здадуться - домівки й бізнеси вже нікому не будуть потрібні.

Джерело

Про автора: Марина Косолапова-Лазоренко, волонтерка, засновниця ВО "Спільно за мир"