Тяжка праця й мізерна зарплата: чому медики центру "ШАНС" змушені звільнятися з роботи

Фінансова проблема добре знайома й Білоцерківському центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "ШАНС".  У закладі працюють медичні працівники, і проблема із заробітною платою стосується саме їх.

Основна діяльність центру полягає в роботі з дітьми з інвалідністю. На жаль, вони у нас дуже складні. У центрі діють групи денного догляду, де діти перебувають за принципом дитячого садочка. Ми привозимо їх власним транспортом, забезпечуємо харчуванням і заняттями, а потім розвозимо по домівках. Окрім цього, у нас працює реабілітаційне відділення, де медичні працівники надають перелік відповідних послуг: масаж, гідротерапію, теплову терапію, фізіотерапію тощо. Діти проходять курси реабілітації й отримують процедури відповідно до призначень лікаря.

Ця робота є надзвичайно складною — як морально, так і фізично. Наші фахівці справді кваліфіковані, проте багато хто звільняється через високе моральне навантаження. Заробітна плата низька, тому навіть під час співбесіди ми показуємо майбутнім працівникам умови роботи, щоб вони могли оцінити, чи готові працювати з такою категорією дітей. У 90 % випадків люди відмовляються, бо розуміють, що не впораються.

Робота складна морально, психологічно й фізично, адже діти різні: буває, що вони втікають, б’ються, кусаються. Ситуації бувають різні, тому робота потребує великої витримки й сил.

Через війну ситуація із заробітною платою ще більше ускладнилася: ціни значно зросли, а зарплати залишилися на попередньому рівні. Якщо раніше цих коштів хоч якось вистачало, то зараз навіть базові потреби задовольнити неможливо. Наприклад, водії отримують близько 6 300 грн на руки, а медичні працівники — у межах 7 000–9 000 грн.

Фінансування центру здійснюється повністю з міського бюджету. Проте питання заробітної плати більше залежить від державного регулювання. На рівні міста могли б допомогти додатковим фінансуванням, завдяки якому ми мали б можливість надавати працівникам надбавки. Премії я можу видавати лише у разі економії фонду заробітної плати — наприклад, якщо є вакансії або хтось перебуває на лікарняному. Але таких коштів зазвичай дуже мало. Молодшим медичним сестрам ми часто доплачуємо до мінімальної зарплати, тому навіть якщо додати якусь суму зверху, вона просто поглинається цією доплатою, і працівники фактично нічого не отримують.

Наразі ми відчуваємо значний брак кадрів. Є вакансії. На жаль, кілька працівниць звільнилися: хтось пішов у приватну практику, а хтось відмовився працювати з такою складною категорією дітей.

Джерело

Про автора: Альона Івасюк, директорка Білоцерківського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "ШАНС".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.